Являє собою запальне ураження очеревини, що супроводжується важким загальним станом пацієнта. Пельвіоперитоніт в гінекології зустрічається рідше, ніж інші захворювання, часто розвивається як вторинна інфекція.

Пельвіоперитоніт – це місцевий обмежений перитоніт, який виникає унаслідок інфікування очеревини малого таза при серозному або гнійному сальпінгітах та гнійних тубоваріальних утвореннях, піоварі та піосальпінгсі. Він може бути серозним, фібринозним та гнійним. Так само, як всі перитоніти, небезпечний стан для життя пацієнта, що вимагає негайної професійної допомоги.

По характеру пельвіоперитоніт може бути:

• серозним
• фібринозним
• гнійним

Симптоматика захворювання

Захворювання характеризується різким посиленням болю внизу живота, з’являється нудота, інколи блювота. Стан хворої погіршується: шкіра стає вологою, набуває сірого відтінку, температура тіла підвищується до 38°С і більше. Пульс прискорюється і випереджає температуру, близько 120 ударів/хвилину. Язик спочатку вологий, але з часом стає сухим, з’являється білий наліт.

Живіт рухомий під час вдихів і видихів, різко болісний під час пальпації, декілька здутий та напружений у нижніх відділах. У місцях, де визначаються позитивні симптоми подразнення очеревини, прослуховується в’яла перистальтика.

Як лікувати пельвіоперитоніт?

Як правило пельвіоперитоніт лікується консервативно. Для підтвердження діагнозу проводять пункцію черевної порожнини через заднє склепіння піхви або лапароскопію. Залежно від характеристики отриманого пунктату обирають тактику лікування. Призначається лікарняний режим, а також повноцінна дієта. Лікар призначає фармакологічне лікування після отриманих результатів аналізу.

 

При проведенні лікування продовжують постійний нагляд за хворою, враховуючи зміни лабораторних показників. У випадках, коли навіть при адекватному лікуванні, перебіг захворювання не набуває тенденції до покращення впродовж 4-6 годин, або ж спочатку стан жінки надто тяжкий – показане хірургічне втручання.

Хірургічне лікування показано при розвитку пельвіоперитоніту на фоні піосальпінкса, піовара або тубооваріального абсцесу і краще його проводити у “холодні сезони”.

Профілактика пельвіоперітоніта

Убезпечити себе від такого небезпечного захворювання нескладно. Для цього необхідно дотримуватися рекомендацій:

• уникати незахищених статевих відносин;
• не нехтувати особистою гігієною;
• вчасно відвідувати гінеколога;
• своєчасно лікувати хронічні захворювання, пов’язані з сечостатевою системою.

 

Перитоніт і його симптоми

Тяжка хірургічна і гінекологічна патологія, яка виникає при поширенні запального процесу на всю черевну порожнину і характеризується ендогенною інтоксикацією, внаслідок порушень мікроциркуляції. Виникають деструктивні зміни в нирках, печінці, тонкому кишківнику. У перебігу перитоніту виділяють три фази:

• реактивну
• токсичну
• термінальну

Реактивна фаза: стан хворої відносно задовільний. Відмічаються підвищення температури тіла і тахікардія. Живіт болісний і твердий, позитивні симптоми подразнення очеревини. Відбуватися незначний парез кишківника, вислуховується в’яла перистальтика.

Токсична фаза розвивається внаслідок зростання інтоксикації. Хвора скаржиться на нудоту, блювоту, відрижку, рідкий кал. З’являється в’ялість. Язик сухий обкладений. Живіт болісний, не приймає участі в диханні, напружений, здутий, перистальтики кишківника немає.

Термінальна стадія перитоніту відрізняється виразністю всіх перерахованих симптомів на фоні появи симптомів ураження центральної нервової системи. Хвора знаходиться у важкому стані, загальмовані. Шкіра бліда з сірим відтінком, липкий піт, риси обличчя загострені. Артеріальний тиск знижений. Пульс частий, аритмічний. Виразна задишка. Кишківник атонічний.

Як лікувати перитоніт?

Діагноз перитоніту є показанням до негайного оперативного лікування. У післяопераційний період проводиться інтенсивна інфузійна та антибактеріальна терапія. Призначаються антибіотики широкого спектра дії, поповнюється вміст електролітів і білків, проводиться корекція кислотно-лужного балансу.

Профілактика перитоніту

Профілактика гострого перитоніту ґрунтується на своєчасному лікуванні захворювань, здатних викликати формування такого недугу. Вторинна профілактика рецидивів недуги, ґрунтується на санації всіх хронічних вогнищ інфекції, які є в організмі.