У Конституції України законодавчо закріплені рівні права для всіх. Але рівні права, на жаль, не завжди означають рівні можливості. Це і є суспільні та громадянські бар’єри. І хоча часто ми не усвідомлюємо їх і навіть приймаємо за норму, вони впливають на життя всього суспільства.

Право обирати та бути обраним, брати участь у громадських обговореннях і слуханнях – це базові права, під час реалізації яких багато людей стикаються з труднощами. Наприклад, людям з порушеннями зору потрібна допомога, щоб проголосувати на виборах, а людині старшого віку буває непросто дістатися місця громадських слухань.

Це очевидні бар’єри, з якими не так складно впоратися, якщо на це є запит суспільства. А з іншими впоратися набагато складніше. Численні етнічні, гендерні та соціальні упередження настільки в’їлися у свідомість людей, що впливають на всі сфери життя.

Національні меншини, люди літнього віку, люди з різними формами інвалідності через обставини, від них незалежні, стають невидимими. Суспільна та громадянська безбар’єрність — це і є суспільство, в якому таких “невидимих” груп більше не буде, і кожна людина матиме не лише рівні права, а й рівні можливості.